Львівський академічний театр імені Леся Курбаса
Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса
Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса
Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса
Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса

«Театр. Метод і практика: Альма матер»

A ray streams into a ray, It is not distinguishable from the sun.
— from the Sufi poem «The Walled Garden of Truth» (Sanai)

дивитися фотографії »    

«Промінь лине до променя, він не віддільний від сонця»
з суфійської поеми «Сад істин»

120-літтю Леся Курбаса та 20-літтю Львівського театру ім. Леся Курбаса присвячується! Театр-дім, театр-школа, територія взаємної провокації... Місце, де ідеї Курбаса чи Станіславського, Ґротовського чи Васильєва, Брука чи Барби поривають і вільно конкурують з ідеями тих, хто сюди приходить вчитися, творити, шукати. Цю територію ми називаємо АЛЬМА МАТЕР. Головне її призначення — допомогти знайти себе, шлях своєї творчої реалізації. Фестиваль цей збирає людей, для яких театр ім. Курбаса став провокатором і які стали провокаторами для нас; людей невгамонних, для яких пошук на підмостках ніколи не закінчується!

Театральна Майстерня Театр Маріонеток (Київ, Україна)
«Макбет» В. Шекспір
Режисер: Михайло Яремчук
Діють: Макбет — Борис Кожевніков, Борис Книженко, Леді Макбет — Вікторія Топчій, Оксана Цимбал, Веди — Стас Щокін, Вадим Лавринюк, Борис Книженко, Іван Стригуненко

Вистава театру «Макбет» Вільяма Шекспіра (прем’єра відбулася у травні 2007 року) — плід кількарічного творчого пошуку. У цій постановці театр відійшов від поширеної лінійної побудови вистави і створив територію для гри, зумовлену оригінальною (авторською) концепцією сценічної трактовки матеріалу. Віднайдено оптимальне вирішення сценічного простору в умовах камерної сцени, в якому органічно поєднується стилістика і виражальні засоби драматичного театру, театру маріонеток і містерійного вертепу. Майже усі сцени вирішені в паралельному багатоголоссі, як у джазовій музиці.

За трактуванням творчої групи немає Макбета, як такого — є виконавець, який відтворює лінію внутрішнього життя Макбета. Але за версією театру, він не конкретна людина, а соціальне явище, яке грають усі персонажі одночасно: кожен з них є відтворенням однієї з його іпостасей. Досліджується шлях від зародження страшної, руйнівної ідеї, через її втілення, до падіння в безодню.

Театральна Майстерня Театр Маріонеток (Київ, Україна)
«Макбет» В. Шекспір
Режисер: Михайло Яремчук
Діють: Макбет — Борис Кожевніков, Борис Книженко, Леді Макбет — Вікторія Топчій, Оксана Цимбал, Веди — Стас Щокін, Вадим Лавринюк, Борис Книженко, Іван Стригуненко

Вистава театру «Макбет» Вільяма Шекспіра (прем’єра відбулася у травні 2007 року) — плід кількарічного творчого пошуку. У цій постановці театр відійшов від поширеної лінійної побудови вистави і створив територію для гри, зумовлену оригінальною (авторською) концепцією сценічної трактовки матеріалу. Віднайдено оптимальне вирішення сценічного простору в умовах камерної сцени, в якому органічно поєднується стилістика і виражальні засоби драматичного театру, театру маріонеток і містерійного вертепу. Майже усі сцени вирішені в паралельному багатоголоссі, як у джазовій музиці.

За трактуванням творчої групи немає Макбета, як такого — є виконавець, який відтворює лінію внутрішнього життя Макбета. Але за версією театру, він не конкретна людина, а соціальне явище, яке грають усі персонажі одночасно: кожен з них є відтворенням однієї з його іпостасей. Досліджується шлях від зародження страшної, руйнівної ідеї, через її втілення, до падіння в безодню.

Центр Сучасного Мистецтва «ДАХ» (Київ, Україна)
«Театр сміху і гріху, Любовний вертеп, або Український Декамерон»
Клім
Режисер: Владислав Троїцький
Діють: Ігор Постолов, Дмитро Ярошенко, Вишня, Володимир Міненко, Соломія Мельник, Марко Галаневич, Тетяна Василенко, Вікторія Литвиненко, Руслана Хазіпова, Олександра Олійник, Дар’я Бондарева, Наталка Біда, Роман Ясіновський, Василь Білоус, Дмитро Костюминський

«Український Декамерон», написаний Клімом — це яскравий вертепний світ, в якому радість і біль, сміх і сльози, життя і смерть — усе переплетено, існуючи на межі іншого буття містично загадкової і непізнаної України, такої близької й водночас такої далекої від нас. Це й життя українського села з його самобутніми піснями, гумором та горілкою, і той світ, в якому нікому не видасться дивною розмова зі смертю — просто, «по-сусідськи», сидячи на призьбі, і нікого не здивує танець воскреслого мерця, гарцювання чортів чи чоловік-півень. «Український Декамерон» — це ще і трагедія. Трагедія усього людського життя і відчайдушний крик душі до Бога.

Lalish Theaterlabor (Відень, Австрія)
«без тіні ІІ»
Керівник проекту: Шамаль Амін
Діють: Ніґар Хасіб, Шамаль Амін

Працюючи над проектом «без тіні» < nobr>(2006-2007) Ніґар Хасіб та Шамаль Амін намагалися відкрити мову на її початковому, середньому і мистецькому рівні, відкрити її поза звичним лінгвістичним символізмом. Нова, не-лінгвістична мова складається зі складів, звуків, тонів і, можливо, з безмовної вокальної експресії, що походить з найрізноманітніших культур.
Це також особлива робота над власними техніками для голосу і співу, та старовинними традиційними курдсько-зараострійськими гортанними техніками. Тут голос та пісні стають джерелом ритму, фізичної присутності, а також, джерелом дії.

Угорський національний театр імені Дюли Ійеша (Берегово, Україна)
«Смерть-сон» за мотивами трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет»
Режисер: Влад Троїцький
Діють: Емерих Сабов, Аттіла Ференці, Іштван Шевтер, Андрея Качур, Віктор Івашкович, Мелінда Орос, Йосип Рац, Ференц Катков, Андраш Качур, Наталія Гал, Ільдіко Бейреш, Магдалина Ваш, Іболя Орос.

Берегівський угорський національний театр був заснований 1993 року на базі випускників угорського курсу Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (Україна) та Театрального інституту (Будапешт, Угорщина).
Репертуар театру з дня його заснування складається з творів високої літератури (Превер, Еліот, Боккаччо, Шекспір). Загалом, за одинадцять років існування в театрі було поставлено 28 вистав, що були представлені в 14 країнах світу та отримали чимало нагород на різноманітних театральних форумах. Найбільшого визнання отримали вистави поставлені головним режисером театру Аттілою Віднянським.
Театр цей працює за принципом роботи театрів—студій: довгі репетиційні періоди, постійна робота над існуючими виставами, пошуки нових форм.

Національний центр театрального мистецтва
імені Леся Курбаса (Київ, Україна)

«Одіссея» за Гомером
Режисер: Олександр Білозуб
Діють: Пенелопа — Лариса Руснак
Одіссей — Олександр Форманчук
Гомер — Андрій Водичев

Пластичне дійство за поемою Гомера «Одіссея» розповідає про величавий спокій часу, в якому мандрує герой, щоб повернутися з перемогою додому. Проте ця дорога довга, сповнена напруги і боротьби. І найкоротший шлях додому пролягає через власну душу — це й дорога на батьківщину, й до самого себе.
У виставі використано мінімум тексту — сучасна хореографія та древньогрецькі гімни, що поєднанні з елементами давньоукраїнського епосу.
Прем’єра вистави відбулася у травні 2007 року.

Національний центр театрального мистецтва
імені Леся Курбаса (Київ, Україна)

Творча майстерня «Театр у кошику»
«Річард після Річарда» за мотивами хроніки В. Шекспіра «Річард ІІІ»
Режисер: Ірина Волицька
Діє: Лідія Данильчук

Вистава «Річард після Річарда» розпочинається з моменту завершення історичної хроніки Шекспіра «Річард ІІІ» і дає свободу глядачам самим вирішувати, коли і за яких обставин відбувається дія. Можливо, це остання ніч короля-тирана перед фінальним боєм. А, можливо, дія відбувається уже десь там, де триває вічне покарання.
Зберігаючи ключові ідеї і сентенції твору Шекспіра, вистава апелює не до фабульних перипетій п’єси, а до метасюжету «Річарда ІІІ», як героя монодрами par excellence.

Мар’яна Садовська та Borderland (Німеччина-Україна)
«Пісні-обереги»
Учасники: Мар’яна Садовська, Ярі Сінґла, Себастьян Ґрамс, Петер Каленборн

Мар’яна Садовська акторську кар’єру розпочала у театрі ім. Л. Курбаса, з 1991 року співпрацювала як акторка та музичний керівник з Центром Театральних Практик Ґардженіце (Польща).
Впродовж багатьох років подорожувала селами України, збираючи народні пісні й ритуали.
З 2001 року працювала у Нью-Йорку музичним постановником у Yara Arts Group (La Mama E. T. C.). У 2002 році з’являється перший сольний диск «Пісні, яких навчилася в Україні». У 2004-2005 роках у США виходить другий диск «Borderland» за участі відомих американських етно-джазових музикантів. Згодом, у Німеччині створює музичний проект із аналогічною назвою, з яким отримує нагороду CREOLE 2006, як найкращий виконавець World Music.
Свого часу співпрацювала з Public Theatre (Нью-Йорк), Бруклінською музичною академією, Symphony Space (Нью-Йорк), Прінстонським та Нью-Йоркським університетами, Всесвітнім музичним фестивалем у Сан-Франциско, Празьким Театром Farma v Jeskyni, Вроцлавським Осередком Єжи Ґротовського, співочим гуртом «Kitka» (США) та багатьма іншими.

Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса (Львів, Україна)
«Чекаючи на Ґодо» С. Беккет
Режисер — Олексій Кравчук
Художник — Влодко Кауфман
Художник костюмів — Наталка Шимін
Діють: Олег Стефан, Олексій Кравчук, Олег Цьона, Микола Береза

У постановці Львівським театром ім. Л. Курбаса найвідомішої абсурдистської п’єси ХХ століття «Чекаючи на Ґодо» Семюеля Беккета двоє її головних героїв Владімір та Естрагон не просто двоє волоцюг, що зустрічаються щоразу в порожнечі, це — двоє потріпаних життям акторів, які зустрічаються в цілком пізнаваному місці, до якого приходять впродовж всього свого життя — у театрі. Тут вони не просто грають ролі, таким чином удаючи когось іншого, тут розігрується драма їхнього власного життя, яке минає в чеканні та сподіванні на те, що воно зміниться з появою когось іншого.